Контакти Карта сайту

Новини

Шановні колеги!

 

24 серпня виповнюється 94 роки від дня народження видатного ученого двадцятого століття, організатора науки, засновника і першого директора Інституту кібернетики академіка Віктора Михайловича Глушкова.

 

 

 

Віктор Михайлович Глушков — автор фундаментальних праць у галузі кібернетики, математики і обчислювальної техніки, ініціатор і організатор реалізації крупних науково-дослідних програм створення проблемно-орієнтованих програмно-технічних комплексів для інформатизації, комп'ютеризації і автоматизації господарської і оборонної діяльності країни. Глава наукової школи кібернетики. Лауреат Ленінської і державних премій. Дійсний член АН СРСР, АН УРСР. Почесний член багатьох іноземних академій. Опублікував понад 500 наукових робіт, у тому числі 30 монографій.

 

Віктор Михайлович Глушков народився 24 серпня 1923 року в м. Ростові-на-Дону у родині службовців. Отримавши вищу математичну і технічну освіту у Ростовському держуніверситеті (1947—1948рр.) та Новочеркаському політехнічному інституті (1943—1948рр.), В.М.Глушков з жовтня 1948 р. працював викладачем в Уральському лісотехнічному інституті (м. Свердловськ) і проводив інтенсивну науково-дослідну роботу. Вчителями В. М. Глушкова були провідні алгебраїсти країни С.М.Черніков і О.Г.Курош.

 

У 1951 р. В. М. Глушков захистив кандидатську дисертацію “Локально-нільпотентні групи без кручення з умовою обриву деяких ланцюгів підгруп”, а у грудні 1955 р. — докторську дисертацію “Топологічні локально-нільпотентні групи”. Отримані ученим математичні результати вивели його у ряд провідних алгебраїстів світу, оскільки ним була розв'язана узагальнена п'ята проблема Гільберта, а також досліджені властивості і будова локально бікомпактних груп і алгебр Лі, що дало змогу значно розвинути теорію топологічних груп і топологічну алгебру в цілому. Ці високі (на той час) абстракції перетворилися на інструментарій пізнання багатьох процесів матеріального світу, наприклад, плазмених потоків або спільної поведінки взаємодіючих об'єктів різної природи.

 

Наступні 25 років активного життя ученого найтіснішим чином пов'язані з Українською академією наук та Інститутом кібернетики. Він почав працювати в Україні з 1956р., відразу після захисту докторської дисертації у Московському державному університеті.

 

На запрошення академіка Б.В.Гнєденка у серпні 1953 р. В. М. Глушков стає завідуючим лабораторією обчислювальної техніки Інституту математики Академії наук УРСР. Ця лабораторія була відома тим, що у 1951 р. у ній було створено першу на євроазіатському континенті Малу електронну лічильну машину (МЕЛМ) під керівництвом Сергія Олексійовича Лебедєва. Сформулювавши майже відразу програму робіт у широкому спектрі питань обчислювальної техніки, включаючи шляхи застосування і математичні аспекти розвитку, Віктор Михайлович Глушков став мозковим і енергетичним центром лабораторії.

 

У грудні 1957 р. на базі лабораторії був організований Обчислювальний Центр Академії наук України, який в 1961 році перетворився на Інститут кібернетики. При інституті в 1963 році було створене Спеціальне конструкторське бюро математичних машин і систем. Пізніше, у 1980 році, коли роботи з програмування стали майже промисловим виробництвом, було створене Спеціальне конструкторсько технологічне бюро програмного забезпечення.

 

У 1958 р. В. М. Глушкова обирають членом-кореспондентом АН України за фахом “Алгебра”. У лютому 1961 р. В. М. Глушкова було обрано дійсним членом Академії наук України, а в 1962 р. він стає віце-президентом Української академії наук.

 

В Обчислювальному центрі у 1959 р. було завершено роботу по створенню першої в Україні великої ЕОМ “Київ”. Саме на ЕОМ “Київ”, крім ефективного розв'язання обчислювальних задач, були проведені перші експерименти з автоматизованого проектування електронних схем, розв'язані задачі щодо розпізнавання зорових образів, діяла перша база даних “автодиректор”, було здійснено спробу (вперше у Європі) керування на відстані бессемерівським процесом у м.Дніпродзержинську і керування технологічним процесом содової карбоколони у м. Слов'янську. Замовником другого екземпляра машини “Київ” став широко відомий Об'єднаний інститут ядерних досліджень у м. Дубні.

 

У 1961 р. було розроблено першу напівпровідникову керуючу машину широкого призначення “Дніпро”. Ця машина була гідним конкурентом кращим американським аналогам, і понад 10 років її використовували у виробництві. Застосовували її і для керування демонстраційним екраном при відображенні стиковки кораблів у спільному космічному польоті “Союз-Аполлон”. 

 

В Обчислювальному центрі тривали роботи з теорії і практики програмування (адресна мова, методи розв'язання обчислювальних задач та ін.), розпочаті ще у період МЕЛМ.

 

Особливу роль відіграли дослідження в області методів розв'язування складних оптимізаційних задач, що виникають при проектуванні протяжних об'єктів, транспортних потоків і керуванні економікою.

 

Ще на початку становлення обчислювальної техніки, коли багато хто вбачав в ЕОМ лише великі арифмометри, В.М.Глушков ініціював дослідження з моделювання інтелектуальної діяльності.

 

В. М. Глушков багато уваги приділяв розробці ідеї “мозкоподібних” структур ЕОМ, за якими йому вбачалися у майбутньому велетенські можливості. Численні проблеми штучного інтелекту ставилися і розв'язувалися в Обчислювальному Центрі АН УРСР. І серед них такі, як моделювання еволюції, автоматичне доведення теорем, побудова перших робототехнічних систем, розпізнавання зорових образів і усної мови, розпізнавання змісту фраз і т. ін. Всесоюзна школа з розпізнавання образів у м. Києві у 1962 р. зібрала практично всіх спеціалістів країни з цих питань.


В. М. Глушков розумів, що необхідно розгортати фундаментальні наукові дослідження. Адже лише розробка зразків обчислювальної техніки (хоча й дуже перспективних) – це недостатньо для створюваного потужного наукового колективу. В. М. Глушков, звернувшись до кола ідей, парадигм і положень кібернетики, почав формувати у Києві науково-технічне середовище з більш широкими інтересами, ніж тільки розробка і використання обчислювальних машин.

 

Ставлення до кібернетики з боку офіційної науки аж ніяк не було доброзичливим. До того ж і за кордоном кібернетика у той час трактувалася як досить вузький науковий напрямок.

 

Сприйняття кібернетичних ідей у Києві було підготовлено попередніми науковими зусиллями багатьох учених таких, як Я. Грдіна, В. Вернадський, О. Шмідт, М. Крилов, а також діяльністю унікальних інженерних шкіл. Крім того, у держуніверситеті, в Академії наук, військових училищах перебувало досить багато людей, яких приваблювали проблеми, порушувані у кібернетичних дослідженнях.

 

В. М. Глушкову вдалося зацікавити наукову громадськість своїми ідеями щодо інтеграції кібернетики й обчислювальної техніки. В результаті Обчислювальний центр дуже швидко став місцем, куди приїжджали дослідники не лише з Радянського Союзу, а й з інших країн, У цей час у Києві побували Н.Вінер, Е. Файгенбаум, Джон Макарті, Ласло Кальмар, Р. Мойсил та ін.


В. М. Глушков сформував розуміння кібернетики як наукової дисципліни зі своєю методологією і структурою напрямків досліджень. Про це у свій час ним були написані наукові статті у вітчизняних журналах, а також у британській та американській енциклопедіях.

 

Багато зусиль витрачав В. М. Глушков на підготовку кваліфікованих кадрів. У Київському держуніверситеті і в політехнічному інституті були введені курси лекцій з питань створення і використання обчислювальних машин. У місті почала працювати мережа міських семінарів з кібернетики. В Україні, у Криму, функціонувала Мала академія наук для школярів. Школи-інтернати з відповідним профілем підготовки школярів, щорічні шкільні і студентські олімпіади з кібернетики і обчислювальної техніки сприяли залученню молоді. У Київському держуніверситеті було створено факультет кібернетики. 

 

В Інституті кібернетики були введені аспірантура і докторантура для підготовки спеціалістів високої кваліфікації, була організована базова кафедра Московського фізико-технічного інституту, де на останніх двох курсах цілеспрямовано готувались спеціалісти кібернетичного профілю. Були створені кваліфікаційні ради із захисту кандидатських і докторських дисертацій.

 

За ініціативою В. М. Глушкова організовувались курси підвищення кваліфікації та перекваліфікації працівників із сфери керування. Неможливо перерахувати все, що робив В. М. Глушков для підготовки кадрів. Це був один із аспектів його постійної діяльності. У результаті було підготовлено кілька поколінь наукових дослідників і розробників у новій області знань.

 

Інший аспект діяльності В. М. Глушкова пов'язаний з виданням книг, журналів і збірників наукових статей з кібернетики й обчислювальної техніки. Були організовані періодичні журнали “Кибернетика” (1965 р.), “Управляющие системи и машины” (1972 р.). Журнал “Автоматика”, що видавався з 1956 р., також почав видаватися Інститутуом кібернетики. Необхідно відмітити видання у 1974 р. першої в СРСР “Енциклопедії кібернетики” російською й українською мовами. До авторства статей енциклопедії були залучені практично всі провідні спеціалісти з кібернетики у країні.


Друкована продукція інституту досягла високого рейтингу у наукових і виробничих колах спеціалістів з кібернетики і обчислювальної техніки. Журнали “Кибернетика и системный анализ” (нова назва журналу “Кибернетика”) та “Проблемы управления и информатики” (раніше – журнал “Автоматика”) у повному обсязі перекладаються за кордоном.

 

Уже МЕЛМ довела, що розв'язання складних науково-технічних задач може бути прискорене в сотні і тисячі разів, що можливе розв'язання принципово нових задач, котрі раніше не ставилися; але вона ж (МЕЛМ) висвітлила і труднощі спілкування з ЕОМ. 

 

Остання проблема отримала назву “створення машинного інтелекту” і була пов'язана, насамперед, з апаратною реалізацією в ЕОМ все більш складних операцій обробки нечислової інформації. Щодо розв'язання цієї проблеми був сформульований принцип інтерпретації вхідних мов високого рівня, що вимагав кардинальних змін у структурі машин.

 

Першою машиною, на якій відпрацьовувався цей принцип, була машина “Промінь”. Значним внеском у напрям створення ЕОМ з високим рівнем машинного інтелекту були розробка і промисловий випуск машин серії МІР. Ці машини стали першими професійними машинами. МІР-1 була єдиною машиною у ті роки, яку купили високорозвинені західні країни. ЕОМ МІР (“Промінь”, МІР-1, МІР-2, МІР-3, СМ 1410, ЄС 2680) до середини 70-х років були найбільш масовими у країні машинами свого класу.

 

Визнання нового напряму прийшло не відразу. Життя показало, що це був прорив у майбутнє. ЕОМ серії МІР були, по суті, прототипами сучасних персональних ЕОМ, першими машинами, у яких програміст міг працювати в умовах персонального спілкування з машиною мовою математичних задач.

 

В 1965 році під керівництвом В.М. Глушкова був розроблений проект універсальної ЕОМ “Україна”. На превеликий жаль, він не був завершений із-за недостатньої готовності промисловості. Ідеї, закладені в ЕОМ МІР і “Україна”, були на той час найпередовішими в світі; в американських ЕОМ подібні ідеї були реалізовані значно пізніше.

 

За розробку принципів побудови малих машин для інженерних розрахунків із структурною інтерпретацією мови високого рівня колективу розробників на чолі з В. М. Глушковим у 1968 р. була присуджена перша у країні Державна премія СРСР з обчислювальної техніки.

 

Розробки інституту кібернетики “МІР”, “Дніпро” та ін. привели до розширення обчислювальних засобів і, як вироби, що мають високий попит, фактично сприяли становленню в Україні промисловості обчислювальної техніки.

 

Крім уже зазначених ЕОМ в інституті були створені термінальний процесор БАРС, клавішні ЕОМ “Іскра 125”, “Мрія” “Чайка”, “Москва”, комутаційна ЕОМ “Нева”, ЕОМ СОУ-1, “Експрес”, спеціалізовані ЕОМ “Скорпіон”, “Оріон”, “Ромб” та ін.

 

Наступним етапом у розвитку обчислювальної техніки було створення ЕОМ з ненейманівською архітектурою. Нові ідеї В. М. Глушкова щодо архітектури та структури спочатку рекурсивної, а потім макроконвейєрної ЕОМ були реалізовані у багатопроцесорних обчислювальних комплексах з макроконвейєрною організацією обчислень ЄС 2701 (1984 р.) та ЄС 1766 (1987 р.).

 

На жаль, В. М. Глушков уже не зміг побачити дослідні та промислові зразки цих машин, які, за оцінкою Державної комісії, не мали аналогів у світовій практиці.

 

На той період це були найбільш потужні в СРСР обчислювальні системи, їх продуктивність оцінювалася у півмільярда операцій за секунду. Це були перші ЕОМ, де стала можливою реалізація обчислень з майже лінійним зростанням продуктивності у міру нарощування обчислювальних ресурсів, з динамічною реконфігурацією і масовим паралелізмом.

 

В. М. Глушкову належить створення загальної теорії цифрових автоматів, що мало першорядне значення для синтезу кібернетичних систем і обчислювальних машин. У 1962р. вийшла в світ його монографія “Синтез цифрових автоматів”, у якій була сформульована методика і розроблений формальний математичний апарат, що давав змогу широкому колу розробників ефективно застосовувати абстрактно-автоматні і алгебраїчні методи для розв'язування задач інженерного проектування пристроїв кібернетичної техніки. У 1964 р. В. М. Глушкову за цикл робіт з теорії автоматів було присуджено Ленінську премію, що було громадським визнанням результатів його роботи не лише як дослідника, а й, значною мірою, як організатора науки. У тому ж році він був обраний дійсним членом Академії наук СРСР.

 

Віктору Михайловичу Глушкову належить пріоритет у постановці й розвитку ідей проектування ЕОМ на базі алгебро-автоматних моделей. Він сформував низку ідей щодо побудови технологій проектування компонентів обчислювальних систем, у тому числі (вперше) спільного проектування схемного і програмного устаткування ЕОМ. Був розроблений, зокрема, метод формалізованих технічних завдань, реалізований у системах ПРОЕКТ (автоматизація проектування обчислювальних машин). Ці унікальні за об'ємом і можливостями системи почали розроблятися у кінці 60-х років на базі “малих” систем синтезу цифрових автоматів і розвивалися поряд з дослідженнями теоретичних проблем у цій галузі.

 

Системи ПРОЕКТ мали великий вплив на спеціалізовані технологічні лінії з розробки автоматичної апаратури. У 1977 р. цикл праць В. М. Глушкова та його учнів з автоматизації проектування був удостоєний Державної премії СРСР.

 

В. М. Глушков багато працював над перспективними технологіями у галузі програмування, проектування і розробки систем обробки даних. Перші всесоюзні конференції з програмування (1969 р.) і технології програмування (1972р.) проходили у Києві.

 

У 1969 р. за великі успіхи у розвитку науки і підготовці кадрів В. М. Глушкову присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці, а Інститут кібернетики нагороджений найвищим орденом СРСР.


В. М. Глушков розробляв ідеї безпаперової інформатики (“Основи безпаперової інформатики” — саме так називалася його остання монографія, що вийшла у світ у 1982 р.). У цій книзі були описані математичний апарат і комплекс ідей, що стосувалися проблем інформатизації. В. М. Глушков і його однодумці готували громадськість до сприйняття ідей інформатизації, без чого неможливий перехід до постіндустріального суспільства.

 

В. М. Глушков разом із своїми учнями і соратниками зробив великий внесок у формування і реалізацію ідей створення систем керування, у створення систем організаційного керування, а також у розробку відповідної теорії математичних, програмних і спеціальних технічних засобів для керування технологічними процесами у мікроелектроніці, металургії, хімічній, суднобудівній промисловості.

 

У 1967 р. було здано в експлуатацію і рекомендовано до масового тиражування першу в країні автоматизовану систему керування (АСК) підприємством з масовим характером виробництва “Львів” на львівському заводі “Електрон”.

 

Невдовзі були створені системи “Авангард”, “Кунцево”, “Чертеж”, “Скорость”, “Вираж”, “Енергія”, “Юпітер” та ін. Не завжди робота по створенню і впровадженню у практику АСК проходила успішно, але це вже не залежало від створювачів АСК. Причини цього явища були в інших сферах. Зрозуміло, проте, що діяльність В. М. Глушкова та його послідовників сприяла більш глибокому розумінню у суспільстві необхідності процесів інформатизації і комп'ютеризації.

 

Ще на початку 70-х років В.М. Глушковим була висунута ідея створення Кібернетичного центру Академії наук на базі структурних підрозділів Інституту кібернетики. Нині у Кібернетичному центрі, що включає власне Інститут кібернетики імені В. М. Глушкова АН України, Інститут проблем математичних машин і систем (колишнє СКБ ММС) та Інститут програмних систем (колишнє СКТБ ПЗ), працюють 22 члени НАН України, понад 100 докторів і 400 кандидатів наук, серед яких є відомі в світі вчені.

 

В. М. Глушков багато уваги приділяв філософським аспектам кібернетики. Поряд з розробкою філософського обгрунтування кібернетичних досліджень він багато працював і в галузі нетрадиційної філософії. Одна за одною виходили з друку його праці із флуктуаційної системології, парапсихології, теорії раку, виникнення Всесвіту та ін.

 

Загальнодержавну автоматизовану систему збору й обробки інформації (ЗДАС) В.М. Глушков вважав головною справою свого життя. Саме в ній він бачив той інструмент, за допомогою якого можна було отримати запас міцності економічної системи держави.

 

По суті йшлося про створення науково-технічної бази керування економікою країни й організацію інформаційної індустрії, аналогічній тій, яка нині успішно функціонує у провідних країнах Заходу. Безсумнівно, В.М. Глушков розумів, що своїм задумом він кидає виклик звичним канонам керування господарством країни. Проблема ефективного використання обчислювальної техніки у народному господарстві країни була вперше усвідомлена у 1962 р. Під керівництвом В.М. Глушкова колективом спеціалістів багатьох інститутів був створений ескізний проект Єдиної мережі обчислювальних центрів. Передбачалося побудувати близько ста головних і понад 10 тисяч районних центрів для безперервної обробки, аналізу економічної інформації і прийняття обгрунтованих рішень.

 

Подібної системи у світі тоді ще не було. Однак цей проект так і не був реалізований, оскільки він не знайшов відповідної підтримки у вищого керівництва країни.

 

Потім була здійснена велетенська робота з підготовки громадської думки до сприйняття ідей АСК. Нарешті, виникла ідея загальнодержавної автоматизованої системи (ЗДАС). Розпочинаючи створення ЗДАС, В. М. Глушков особисто вивчив роботу понад тисячі об'єктів народного господарства. Серед них — шахти, радгоспи, залізниця, аеропорт, заводи різних галузей, вищі структури державного керування: Держплан, Держпостач, ЦСУ, Мінфін та ін.

 

В. М. Глушков розрахував, що використання ЗДАС протягом 15 років коштуватиме близько 20 млрд. карбованців. Але за ці ж роки ЗДАС принесе країні більше, ніж 100 млрд. карбованців прибутку. За головну справу свого життя — ЗДАС — В. М. Глушков боровся до останніх днів свого життя. Його публікація “Для всієї країни” у “Правді” від 13 грудня 1981 року була саме про це.

 

Міжнародна наукова діяльність В. М. Глушкова добре відома. Він неодноразово був членом програмних комітетів таких найвідоміших організацій, як Міжнародна федерація з обробки інформації (IFIP) і автоматичного керування (IFAC), виконував обов'язки консультанта урядів Болгарії, НДР, ЧРСР, був експертом ООН, суттєво впливав на формування тематики міжнародного інституту прикладного системного аналізу (ІІАSА). Багато з його численних наукових статей і монографій було перекладено іноземними мовами. Його запрошували читати лекції до США, Англії, Франції, Іспанії, Італії, Індії, Мексики, Японії та інших країн. В. М. Глушков був іноземним членом Болгарської (1974 р.), Німецької (НДР, 1975 р.), Польської (1977 р.) академій наук.

 

 

 

Пошук
 
Пошта

 
 3d принтери та станки з ЧПУ в Україні