Денис Анатолійович Монастирський народився 12 червня 1980 року в Хмельницькому і за 42 роки пройшов шлях від викладача місцевого університету до 12-го міністра внутрішніх справ України. Його призначення 16 липня 2021 року 271 голосом Верховної Ради стало зміною після багаторічного керівництва Арсена Авакова, а загибель 18 січня 2023 року в авіакатастрофі під Броварами обірвала роботу в найскладніший період повномасштабного вторгнення.

Цивільний юрист без досвіду служби в правоохоронних органах очолив систему, яка включає Національну поліцію, Національну гвардію, ДСНС, прикордонників і міграційну службу. За 551 день на посаді він зосередився на цифровізації, проєктах наближення поліції до громад і координації силових структур під час війни, зокрема брав участь у масштабному обміні полоненими у вересні 2022 року.

Спадщина Монастирського — це не лише посади й нагороди (орден «За заслуги» III ступеня), а й спроби продовжити реформи після Революції гідності, архівні фонди в Хмельницькому та пам’ять про людину, яка залишалася в Києві в перші дні повномасштабної агресії.

Хмельницькі корені і формування юриста

Дитинство і шкільні роки Дениса Монастирського пройшли в Хмельницькому. Після школи він вступив на юридичний факультет Хмельницького університету управління та права (тоді ще інституту регіонального управління та права імені Леоніда Юзькова). У 2002 році закінчив його з відзнакою за спеціальністю «правознавство».

Далі поєднував практику і науку. У 2000 році працював юрисконсультом на заводі «Пригма-Пресс». З 2003 по 2006 рік — помічником-консультантом народного депутата у Верховній Раді. У 2005–2006 роках пройшов Всеукраїнську школу законотворчості при Інституті законодавства Верховної Ради. У 2009 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Стабільність закону: поняття, сутність та фактори забезпечення» в Інституті держави і права імені В. М. Корецького НАН України.

Паралельно викладав у рідному університеті, очолював відділ з питань законотворчості та наукових експертиз, мав звання доцента. Автор і співавтор близько 25 наукових публікацій і трьох навчальних посібників. Працював юристом у компаніях «Hillmont Partners» (2007) і «Global Ties KC» (2009), пізніше — у «Лігал Консалтинг» (2015–2017).

Громадська діяльність почалася ще в 1997 році. З 2001-го був заступником голови, а з 2006-го — головою Подільського молодіжного культурного об’єднання «У майбутнє через культуру». Організовував волонтерські акції з прибирання і реставрації історичних пам’яток Хмельниччини, зокрема Меджибізької фортеці. У 2012 році проєкт переміг у конкурсі «Волонтер року», отримав грант Президента. У 2015-му Монастирський склав іспит на висотні роботи і привозив волонтерські бригади на реставрацію зубців мурів.

Експерт реформ і депутат «Слуги народу»

Після Революції гідності Монастирський змістив акцент з академічної роботи на практичне реформування правоохоронної системи. Брав участь у відборі керівників місцевих прокуратур (2015–2016), був секретарем конкурсної комісії з формування Державного бюро розслідувань. Як експерт Аналітичного центру «Український інститут майбутнього» (2016–2019) підготував доповідь «Реформа Нацполіції: план дій на сто днів» (2017), де пропонував кроки з подальшої трансформації підрозділів.

У 2019 році під 19-м номером списку «Слуги народу» (безпартійний на момент обрання) пройшов до Верховної Ради IX скликання. Одразу очолив Комітет з питань правоохоронної діяльності. За аналізом «Чесно», належав до депутатів, які подавали найбільше законодавчих ініціатив. Був помічником-консультантом Антона Геращенка в попередньому скликанні, що пов’язувало його з першими постреволюційними реформами в секторі безпеки.

На парламентській посаді координував роботу над законопроєктами щодо поліції, Національної гвардії та системи внутрішніх справ. Водночас залишався близьким до команди Володимира Зеленського ще з президентської кампанії — його позиціонували як експерта з правоохоронної реформи.

551 день на чолі МВС: цивільний міністр у мирний і воєнний час

13 липня 2021 року Арсен Аваков подав у відставку. Президент запропонував кандидатуру Монастирського. 16 липня Верховна Рада призначила його міністром внутрішніх справ 271 голосом. Проти не голосував ніхто, утрималися 44 депутати. Це була перша зміна керівника МВС майже за сім років.

Монастирський публічно називав рішення найскладнішим у житті і розумів ризики. Серед пріоритетів озвучував: підвищення довіри до правоохоронців, боротьбу з організованою злочинністю, розвиток патрульної поліції і проєкту «Поліцейський офіцер громади», цифровізацію (розширення «Кабінету водія», онлайн-реєстрація авто), облаштування кордону, безпеку дорожнього руху, протидію наркотикам і систему тероборони.

Він наполягав на збереженні цілісності МВС — п’ять структур (поліція, Нацгвардія, прикордонники, ДСНС, міграційна служба) як «кулак» для гарантування безпеки. З початком повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року залишився в Києві в перші дні, координуючи дії поліції, ДСНС і прикордонників. У вересні 2022-го брав участь в операції з обміну, коли повернулися 215 українських захисників, серед них понад 100 бійців і командирів «Азова».

Оцінки діяльності різняться. Одні експерти відзначали оновлення кадрів і закладення підвалин для подальших змін без радикальних потрясінь. Інші вказували, що за перші 100 днів суттєвих трансформацій у поліції не відбулося — точкові проєкти на кшталт офіцерів громади замість системних переатестацій чи кардинальних змін. Бюро економічної безпеки, про яке говорили раніше, на момент загибелі ще не запрацювало повноцінно.

Період	Посада / діяльність	Ключові моменти
2002	Закінчення університету	З відзнакою, спеціальність «правознавство»
2005–2016	Викладач, керівник відділу експертиз	Хмельницький університет управління та права, кандидат наук (2009)
2016–2019	Експерт УІМ	Доповідь про реформу Нацполіції, участь у формуванні ДБР
2019–2021	Народний депутат	Голова Комітету ВРУ з правоохоронної діяльності, №19 списку «Слуга народу»
16.07.2021–18.01.2023	Міністр внутрішніх справ	551 день, координація під час війни, обмін полоненими

Дані з біографічних досьє, Вікіпедії та офіційних призначень.

Трагедія в Броварах і розслідування

Вранці 18 січня 2023 року гелікоптер ДСНС (Airbus H225 Super Puma), на борту якого перебували міністр Денис Монастирський, перший заступник Євген Єнін і державний секретар Юрій Лубкович, розбився в Броварах. Загинули 14 людей, серед них одна дитина; понад 25 поранених, включно з дітьми. Гелікоптер врізався в житловий квартал поблизу дитячого садка. Делегація прямувала до Харківської області.

СБУ розпочала провадження, розглядаючи версії порушення правил польотів, технічної несправності і диверсії. Державне бюро розслідувань у 2023 році встановило: основна причина — порушення правил безпеки руху та експлуатації повітряного транспорту посадовцями ДСНС. Гелікоптер перебував на чергуванні для реагування на надзвичайні ситуації і не мав дозволів на інші види польотів. Екіпаж не отримав повної метеоінформації про густий туман над Броварами, не мав допусків для польотів у складних умовах. Жоден відповідальний не скасував виліт.

Через погоду політ виконували на гранично низькій висоті. Командир побачив багатоповерхівку, спробував облетіти, різко піднявся, втратив орієнтування і зіткнувся із землею. До розслідування залучали фахівців виробника. Версії диверсії чи збиття силами ППО не підтвердилися. У серпні 2023 року підозру оголосили п’ятьом посадовцям ДСНС. Похорон відбувся 21 січня 2023 року на Байковому кладовищі (ділянка 42а).

Родина, інтереси і пам’ять

Був одружений із Жанною Вікторівною Монастирською, яка працювала в юридичному блоці Державного бюро розслідувань. Виховували двох синів — Павла і Михайла. Володів українською, англійською та російською. Цікавився індійською філософією (у 2010 році разом із дружиною відвідав Індію), водними та лісовими походами, творчістю Володимира Висоцького.

Після загибелі Кабінет Міністрів заснував стипендію МВС імені Дениса Монастирського для курсантів випускних курсів. У Хмельницькому університеті управління та права відкрили меморіальну дошку. У Державному архіві Хмельницької області формують фонд особового походження №6617: передано сотні документів, зокрема від матері Алли Борисівни і колективу університету — студентський квиток, світлини, матеріали 1980–2023 років.

У грудні 2022 року Монастирський ініціював проєкт «Дотик» — мережу центрів психосоціальної реабілітації для поранених на базі музеїв і замків Хмельниччини (Меджибіж, Малієвецький музей). Це поєднувало його волонтерський досвід із потребами війни.

Що залишилося і які питання лишаються відкритими

Монастирський став символом зміни поколінь у керівництві силових структур: цивільний експерт замість багаторічного «силовика». Його підхід описували як менш радикальний, орієнтований на цифровізацію і наближення до громад, без спроб «переламати» систему під себе. Водночас критики вказували на повільність системних змін і залежність рішень від політичного контексту.

З практики спостережень за подібними біографіями в українській політиці часто видно: короткий термін на посаді в умовах війни обмежує можливості реалізувати довгострокові реформи. Багато хто стикається з ситуацією, коли пріоритети безпеки перекривають кадрові й організаційні завдання. Спадщина Монастирського — у спробах поєднати академічний досвід із практикою, волонтерській діяльності на Поділлі і координації МВС у перший рік повномасштабної війни.

Архівні фонди, стипендія і меморіальні ініціативи зберігають пам’ять про 42 роки, які вмістили науку, законотворчість, депутатство і керівництво одним із ключових відомств держави. Питання ефективності окремих рішень і повного обсягу змін, які встигли закласти, лишаються предметом оцінки фахівців і архівних матеріалів.