На Банковій, навпроти Офісу Президента, стоїть будівля, яку кияни давно кличуть Будинком з химерами. Бетонні слони спускають хоботи над тротуаром, жаби сидять на карнизах, а орел роздирає левицю — саме ці деталі найчастіше потрапляють на фото й роблять споруду впізнаваною з першого погляду.

Архітектор Владислав Городецький збудував її у 1901–1903 роках як прибутковий будинок і власне помешкання. Скульптури виконав італієць Еліо Саля за ескізами самого Городецького. Сьогодні це Мала резиденція Президента України, а зовнішня «звірина» оболонка залишається відкритою для тих, хто вміє дивитися й знімати уважно.

Фото Будинку з химерами розповідають не лише про естетику модерну. Вони фіксують інженерне зухвальство на крутому схилі, міфи, що приросли до фасаду, і постійну зміну ролей будівлі — від мисливського особняка до протокольних залів.

Що бачать камери на Банковій: перші кадри фасаду

З боку вулиці будинок виглядає компактним триповерховим кубом. Високий парапет майже ховає покрівлю, тому в ракурсах «зверху» часто здається, ніби споруда не має класичного даху. Найвиразніше фото виходять у ранковому бічному світлі, коли тіні підкреслюють рельєф бетонних голів.

У стіни вмуровані голови слонів, носорогів, антилоп і крокодила. Хоботи слонів працюють як водостоки — під час дощу вода стікає саме по них. На колонах повзуть ящірки, а на розі будівлі звивається великий пітон. Ці елементи рідко губляться навіть у щільних кадрах з телеоб’єктивом.

З боку площі Івана Франка видно вже шість поверхів. Саме цей ракурс відкриває масштаб нахилу ділянки й дає можливість зняти скульптури даху крупним планом. Жаби, дельфіни з щупальцями-вусами та жіночі фігури з тризубами (нереїди) займають карнизи й створюють «морський» силует, який добре читається проти неба.

Крутий схил, бетонні палі й цементна революція

Ділянка на обриві колись вважалася майже непридатною для будівництва. Городецький купив її у кредит за 15 640 карбованців. Інженер Антон Страус забив майже п’ятдесят бетонних набивних паль на глибину близько п’яти метрів. Частина фундаменту лишилася стрічковою — згодом це дало тріщину шириною до 40 см і нахил будівлі.

Цемент використали масово, частково як рекламу нового матеріалу. Городецький був співвласником цементного заводу «Фор», і споруда стала демонстрацією можливостей бетону для складних скульптурних форм. Основні стіни звели швидко: зовнішні роботи завершили вже у 1902 році, оздоблення тривало до 1903-го. Загальна вартість землі й будівництва оцінювалася близько 133 тисяч карбованців.

У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли навіть досвідчені фотографи пропускали ракурс з боку площі Франка. Саме там найкраще видно, як будинок «сходить» згори вниз і як скульптури даху працюють на силует.

Під час реставрації 1998–2004 років забили нові палі глибше (до 21 м), замінили перекриття, покрівлю на мідну й вирівняли елементи інтер’єру за старими кресленнями. Будівлю не «випрямляли» повністю — зберегли історичний нахил.

Бестіарій Еліо Салі: гід по скульптурах для фотографів

Класичних химер (лев, коза, змій в одному тілі) на будівлі немає. Назва закріпилася через загальну фантастичність декору. Саля залишив автограф «E. Sala. 1902» над композицією битви орла й левиці на фронтоні.

Ось що варто шукати на фото:

• Голови слонів як водостоки — хоботи виступають над тротуаром і добре читаються в нижніх ракурсах.
• Ящірки на колонах біля парадного входу — дрібні, але чіткі деталі для макро.
• Великі жаби на карнизах даху — силуетні, особливо ефектні на заході.
• Дельфіни з щупальцями та нереїди — морські мотиви, що контрастують з «африканськими» головами.
• Пітон на розі — довга форма, яка вимагає бічного світла або ширококутного кадру.
• Орел, що роздирає лева, на огорожі — окрема скульптурна група, яку часто знімають окремо.

В інтер’єрах (доступних під час екскурсій) повторюються мисливські мотиви, ліпнина, вітражі та гвинтові сходи. На стелі фойє можна побачити великого спрута серед квітів лотоса.

Елемент	Розташування	Найкращий ракурс для фото	Особливості
Слони-водостоки	Фасад з боку Банкової	Нижній, під час або після дощу	Функціональні + декоративні
Ящірки	Колони входу	Бічне світло, макро	Дрібні, легко «губляться»
Жаби й морські істоти	Карнизи даху	З площі Франка, силует	Добре читаються проти неба
Битва орла й левиці	Фронтон	Фронтальний або 3/4	Автограф Салі

Дані зібрані з описів пам’ятки на Вікіпедії та матеріалів екскурсійних ресурсів.

Легенди, які прилипли до бетонних жаб

Найстійкіша історія розповідає про доньку Городецького, яка нібито втопилася, і батько нібито збудував «підводне царство» на її пам’ять. Насправді Олена (після заміжжя Яценко) була живою під час будівництва, пережила батька на десятиліття й жила в Польщі, а потім у Швейцарії. Легенду перенесли з історії доньки попереднього власника ділянки Федора Мерінга.

Інша популярна версія — парі з архітектором Олександром Кобєлєвим. Городецький нібито заклався, що зведе будинок на «неможливому» схилі за короткий час, і виграв. Документальних підтверджень парі немає, але історія добре пояснює інженерну сміливість.

Поширені помилки, які повторюють навіть у фотопідписах:

• Називати всі скульптури «химерами» — класичних химер немає, є тварини, морські істоти й фантастичні фігури.
• Стверджувати, що Городецький зобразив трофеї з Африки — перше африканське сафарі архітектора відбулося лише у 1911 році, через вісім років після завершення будинку.
• Вважати, що будинок завжди був закритим — до 1913 року він працював як прибутковий, а пізніше змінював функції багато разів.

Після продажу в 1913 році (через фінансові труднощі, пов’язані з полюванням) будинок переходив з рук у руки, після революції став комунальним житлом, потім поліклінікою для партійної еліти. Міфи про «прокляття» з’явилися вже пізніше й пояснювали часті зміни власників.

Від мисливських трофеїв до протокольних залів

Городецький оселився в квартирі №3 площею близько 380 м². Інтер’єри відображали його пристрасть до полювання: роги, шкіри, композиції зі зброї. Частину приміщень здавали в оренду. У 1913 році будинок продали, у 1916-му він знову змінив власника. Після 1917 року його націоналізували.

Під час Другої світової будівля стояла занедбаною, потім слугувала поліклінікою. До початку 2000-х стан був критичним: тріщина, нахил, пошкоджений декор. Реставрація повернула інтер’єри за кресленнями Городецького. З 2005 року три верхні поверхи використовують для протокольних заходів Президента України — вручення вірчих грамот, переговорів, брифінгів.

Екскурсії проводять у п’ятницю, суботу й неділю з 10:00 до 17:00 (тривалість близько 45 хвилин, група до 15 осіб). Потрібен паспорт. Вартість орієнтовно 200 гривень. Бронювання — через сайт chimeras-house.com.ua або за телефоном. Оскільки будівля є резиденцією, доступ залежить від офіційних подій.

Питання, які ставлять біля ґрат

Чи можна зайти всередину без екскурсії? Ні. Офіційний доступ — лише за попереднім записом у визначені дні.

Чи є всередині ті самі «химери», що й зовні? Інтер’єрний декор повторює мисливські та морські мотиви, але більшість знаменитих бетонних скульптур знаходиться на фасаді.

Чому будинок виглядає різної висоти з різних боків? Через крутий схил: з Банкової — три поверхи, з площі Франка — шість.

Чи можна фотографувати вулицю вільно? Так, зовнішній вигляд відкритий. Усередині під час екскурсії зйомка зазвичай дозволена, але правила можуть змінюватися.

Чи існують інші «будинки з химерами» в Україні? Так, менш відомі приклади є в Луцьку, Харкові, Львові та Одесі — переважно приватні або менш монументальні споруди початку XX століття з фантастичним декором.

Як зняти найкращі фото Будинку з химерами сьогодні

Банкова в районі будинку — пішохідна зона з охороною через близькість до Офісу Президента. Найзручніше підходити з боку площі Франка або з Інститутської. Ранній ранок дає м’яке світло й менше людей.

Ширококутний об’єктив добре бере весь фасад з боку Банкової. Телеоб’єктив (від 70 мм) дозволяє «витягнути» жаб і дельфінів на даху, не заходячи на закриту територію. Під час дощу варто зняти слонів-водостоків — вода підкреслює їхню функцію. Силуетні кадри на заході сонця працюють із боку площі Франка.

У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли фотографи намагалися знімати з-за огорожі Президентської адміністрації — охорона швидко зупиняла. Достатньо працювати з відкритих точок навпроти й з боку площі.

Історичні фото 1900-х років (доступні в архівах і на Вікісховищі) показують майже той самий фасад. Порівняння «тоді й зараз» добре працює в кадрах, де збереглися ті самі скульптурні групи.

Чек-лист перед візитом на Банкову

Перед тим як їхати за фото чи екскурсією, варто перевірити кілька речей:

1. Переглянути актуальний графік на chimeras-house.com.ua — екскурсії бувають лише п’ятниця–неділя й можуть скасовуватися через офіційні заходи.
2. Взяти паспорт (обов’язково для входу на екскурсію).
3. Запланувати два ракурси: з Банкової (фасад і водостоки) і з площі Франка (висота й дах).
4. Перевірити прогноз — дощ підкреслює слонів, але ускладнює зйомку даху.
5. Залишити час на прогулянку навколо — будинок оточений сходами й невеликою територією, які теж потрапляють у кадри.
6. Не розраховувати на вільний доступ усередину в будь-який день — це резиденція.

Будинок з химерами залишається одним із найупізнаваніших силуетів Києва саме тому, що його бетонні мешканці не старіють у кадрах. Вони фіксують і інженерну сміливість початку XX століття, і сучасну роль будівлі, яка досі працює. Фото, зроблені уважно, показують не лише «химерний» фасад, а й те, як місто зберігає свої найсміливіші архітектурні жести.