Єлизавета Ясько — народна депутатка України IX скликання від «Слуги народу», політологиня й продюсерка, яка з 2019 року працює в Комітеті Верховної Ради з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва. Вона очолювала українську делегацію в Парламентській асамблеї Ради Європи з вересня 2019-го до січня 2021-го і досі залишається в складі делегації.

Її публічний шлях зшитий з кількох ниток одразу: філософський факультет КНУ імені Тараса Шевченка, магістратура з публічної політики в Оксфорді, культурна дипломатія, документальне кіно про Крим і КДБ, музичні проєкти та материнство. Для частини аудиторії вона — «оксфордська» обличча нової хвилі 2019 року, для іншої — авторка пісень і засновниця Yellow Blue Strategy.

Станом на 2026 рік Ясько зберігає мандат IX скликання, очолює профільний підкомітет з міжпарламентського співробітництва й працює в комітетах ПАРЄ, зокрема в спеціальному комітеті щодо нового демократичного пакту. Паралельно вона продовжує музичні релізи й культурні ініціативи, а в деклараціях фігурують квартира в Києві, автомобіль Suzuki Vitara та донька Жасмін.

Дитинство в Києві й освіта від Шевченка до Оксфорда

Єлизавета Олексіївна Ясько народилася 17 жовтня 1990 року в Києві. Місто тоді ще дихало пізньорадянською інерцією, а через тридцять із лишком років саме столиця стала і політичною, і особистою сценою її дорослого життя. У відкритих біографіях майже немає розлогих сімейних історій дитинства; зате добре задокументований освітній маршрут, який вона будувала послідовно й амбітно.

У 2008–2012 роках навчалася на філософському факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка й здобула бакалаврський ступінь з політології з відзнакою. У 2014-му там само захистила магістерську з політології. У студентські роки не обмежувалася аудиторіями: брала участь у самоврядуванні, писала для університетської преси, організовувала концерти, театральні постановки й конференції. Саме тоді музика перестала бути лише хобі й стала інструментом публічної дії.

У 2013–2014 роках за програмою обміну КНУ навчалася в Московському державному університеті імені М. В. Ломоносова. Цей епізод пізніше часто згадують у досьє як штрих до біографії людини, яка згодом жорстко працювала проти російської агресії на європейських майданчиках. Після Майдану її публічна увага змістилася на стратегічні комунікації, культуру як м’яку силу і міжнародну адвокацію.

У 2016–2017 роках Ясько стала першою українкою, яка закінчила Школу державного управління Блаватніка в Оксфордському університеті (Blavatnik School of Government) за програмою Master of Public Policy. Під час навчання очолювала Українське товариство Оксфордського університету. Кошти на навчання збирала кілька років: стипендії програм «Всесвітні студії», Seed Grant, «Завтра.UA», Clinton Global Initiative University, European Forum Alpbach і внески понад пів сотні донорів. Це не «казка про чарівний грант», а довга організаційна робота, типова для тих, хто їде в Оксфорд без родинного капіталу.

До парламенту: комунікації, «Свідок» і британське міністерство

Ще студенткою, у 2011–2012 роках, стажувалася в Комітеті Верховної Ради з питань культури та духовності й у Європейському центрі інформаційної підтримки при комітеті з євроінтеграції. У 2013–2016 роках консультувала громадські організації й політиків щодо реформ культурної політики. Паралельно працювала проєктною менеджеркою в агенції CFC Consulting, Українському кризовому медіа-центрі та в команді стратегічних комунікацій Адміністрації Президента України.

Серед найбільш зримих допарламентських проєктів — музична кампанія «Свідок» до 75-х роковин трагедії Бабиного Яру. Вона отримала «Канського лева» — першу таку нагороду в історії України на Cannes Lions Festival of Creativity. У ті ж роки Ясько координувала українську кампанію «Hop Nederland Hop» у Нідерландах перед референдумом щодо Угоди про асоціацію з ЄС і була виконавчою директоркою мультимедійного проєкту «UN Hundred», який представляли на сесіях Генасамблеї ООН у 2014–2015 роках.

Після Євромайдану вона також розвивала медіаресурс про українську музику Kyiv Music Labs. У 2017-му працювала в британському Міністерстві з питань диджиталізації, культури, медіа та спорту: досліджувала доступ вразливих спільнот до мистецької освіти й готувала політичні рекомендації. Після повернення заснувала ініціативу Yellow Blue Strategy — спочатку як платформу культурної дипломатії, креативної економіки й освіти, а після лютого 2022-го — ще й як структуру, орієнтовану на відбудову, освіту й культурну промоцію України.

До обрання в Раду її також згадували як віцепрезидентку з соціального впливу та зовнішніх відносин у блокчейн-стартапі й музичному лейблі Younk. На виборах 21 липня 2019 року йшла 15-м номером у списку «Слуги народу» як фізична особа-підприємець і безпартійна. Мандат отримала з 29 серпня 2019 року.

Період	Майданчик	Що саме робила
2008–2014	КНУ ім. Шевченка	Бакалавр і магістр політології, студентське самоврядування, культурні події
2016–2017	Оксфорд, Blavatnik School	MPP, президентка українського товариства університету
2017	DCMS, Велика Британія	Дослідження політик доступу до мистецької освіти
з 2017–2018	Yellow Blue Strategy	Культурна дипломатія, освіта, після 2022 — фокус на відновленні
з 29.08.2019	Верховна Рада IX скликання	Нардепка, комітет зовнішньої політики, підкомітет міжпарламентських зв’язків

Дані зведені за відкритими біографічними довідками wikipedia.org та people.rada.gov.ua.

Верховна Рада, ПАРЄ і зовнішня політика

У парламенті Ясько увійшла до Комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва й очолила підкомітет з міжпарламентського співробітництва, двосторонніх і багатосторонніх відносин. Ця ділянка рідко дає гучні внутрішні заголовки, зате саме тут крутяться групи дружби, резолюції, санкційна мова й щоденна європейська рутина.

17 вересня 2019 року її обрали головою Постійної делегації Верховної Ради в ПАРЄ. Вона стала однією з наймолодших очільниць національної делегації. Уже за два тижні українська делегація під її керівництвом відмовилася їхати на осінню сесію 30 вересня — 4 жовтня 2019 року: протест проти повернення Росії до Асамблеї без виконання резолюцій щодо агресії проти України. Натомість Ясько допомагала зшити неформальну групу Baltic Plus — з Естонією, Латвією, Литвою, Грузією, згодом із ширшим колом партнерів.

У січні 2020-го делегація повернулася до Страсбурга з формулюванням самої Ясько: боротися «в нових умовах на всіх майданчиках», а не демонстративно залишати залу порожньою.

11 січня 2021 року делегація замінила її на посаді голови на Марію Мезенцеву. Сама Ясько публічно говорила про «серйозні розбіжності» з частиною колег і залишилася членом делегації, комітету з політичних питань і демократії та групи Європейської народної партії. У січні 2021-го стала постійною членкинею Моніторингового комітету ПАРЄ, у лютому — постійною представницею України в Європейській комісії проти расизму та нетерпимості (ECRI).

Станом на 2026 рік у картці ПАРЄ вона фігурує як заступниця члена делегації. У 2025-му була першою віцеголовою комітету з політичних питань і демократії, з кінця січня 2026-го — третьою віцеголовою спеціального комітету щодо нового демократичного пакту. У декларації інтересів ПАРЄ за 2025 рік також зазначено консультативну роль ETH Advisor for Public Policy Initiatives в ETH Zurich.

У Раді її ім’я стоїть серед співавторів пакету про санкційну політику й невизнання окупації, звернень щодо агресії РФ, Криму, водопостачання на півострів. За даними моніторингу Chesno на середину липня 2021 року, вона долучилася до 66 законопроєктів і подала кілька поправок. У березні 2020-го виступила проти консультативної ради в Тристоронній контактній групі за участі представників ОРДЛО, навіть коли частина фракції шукала компроміс. Голосувала «за» легалізацію медичного канабісу.

Посада	Інституція	Статус на 2026
Народна депутатка IX скликання	Верховна Рада	Чинна, фракція «Слуга народу»
Голова підкомітету з міжпарламентського співробітництва	Комітет зовнішньої політики	Чинна
Голова делегації	ПАРЄ	17.09.2019–11.01.2021, надалі член/заступниця члена
Третя віцеголова спецкомітету	New Democratic Pact, ПАРЄ	з 29.01.2026

Хронологія звірена з pace.coe.int та повідомленнями про зміну керівництва делегації в січні 2021 року.

Кіно, музика і Yellow Blue Strategy

Політичний мандат не витіснив продюсерську лінію. Ясько — продюсерка документального фільму «Крим: брудний секрет Росії» (показ на Al Jazeera, 2019) і серій про історію КДБ для ZDF та ARTE у співпраці з Jamie Doran і Clover Films. Для європейського глядача такі стрічки працюють як довгий аргумент, якого бракує короткому дипломатичному спічу.

Yellow Blue Strategy після 2022 року змістила акцент на відновлення, освіту, креативну економіку, екологію й культуру. На сайті організації Ясько зазначена як засновниця, відповідальна за візію й стратегію. Один із публічних продуктів — проєкт «Як звучить Україна»: колядки в джазових аранжуваннях, етнічна мапа країни через музику, авторська програма на телебаченні. У 2021-му форуми йшли за підтримки Посольства Швейцарії та Фонду Конрада Аденауера.

Музика для неї — не «депутатське хобі для Instagram». Вона писала пісні з підліткового віку, має професійну музичну освіту й у різні роки випускала власні композиції та кавери. У серпні 2024-го презентувала «Мою землю» як титульний трек майбутнього альбому — молитву жінки, яка тримає світло для тих, у кого війна забрала дім. Далі були «Троянди» на вірші Сергія Жадана, кавери «Я піду в далекі гори», «Гуцулка Ксеня», лемківська «Під облачком». Радіо «Промінь» ставило ці треки в рекомендаційні плейлисти 2025 року.

У інтерв’ю вона пояснювала просту річ: пісня іноді доходить туди, куди не доїжджає резолюція. Для зовнішньої політики це не метафора, а робочий канал.

Особисте життя, Саакашвілі і донька Жасмін

1 жовтня 2021 року, у день затримання Міхеіла Саакашвілі в Грузії, Ясько оприлюднила спільне відео: вони говорили про кохання й підтримку. Саакашвілі тоді заявив, що попередні стосунки завершено й вони з Лізою вже місяці живуть як партнери. Різниця у віці — близько 24 років — миттєво стала паливом для таблоїдів, але сама історія від того не стала ні простішою, ні приватнішою.

Улітку 2023-го Ясько повідомила, що народила дитину. Імені батька в першому дописі не було, проте контекст був прозорий: «для батька наша дитина — це його українське коріння». Саакашвілі в листі, який того ж літа опублікувала «Українська правда», назвав доньку Жасмін і написав, що ще не тримав її на руках. Брат політика пізніше казав, що дівчинка народилася навесні 2022 року. У декларації дитина записана як Ясько Жасмін Міхеілівна — прізвище матері, по батькові від батька.

Саакашвілі відтоді неодноразово публічно хвилювався, що донька й мати в Києві під час повітряних тривог часто не спускаються в укриття. Ясько виховує дитину в Україні, з’являється з політичними й музичними матеріалами, але обличчя доньки свідомо тримає поза широким кадром. Це рідкісний для українського політикуму жест: публічність стосунків — окремо, тіло дитини — окремо.

Цікаві факти

• Перша українка Blavatnik School. Оксфордська магістратура з публічної політики тоді ще була молодою програмою; Ясько стала першою випускницею з українським паспортом і президентом місцевого українського товариства.
• Перший «Канський лев» для України. Кампанія «Свідок» про Бабин Яр отримала нагороду Cannes Lions раніше, ніж більшість великих державних брендингових програм встигли навіть вийти в шорт-лист.
• Фортепіано на барикадах. У спогадах про зиму 2013–2014 її згадують не лише як студентку політології, а як дівчину, що грала на піаніно між протестувальниками і «Беркутом».
• Наймолодша голова делегації ПАРЄ свого періоду. У 28 років вона отримала одну з найчутливіших зовнішньополітичних посад Ради — і майже одразу пішла в демарш проти повернення Росії.
• Російські санкції. У грудні 2020 року потрапила до списку фізичних осіб, проти яких уряд РФ запровадив обмеження — своєрідний «сертифікат» для тих, хто працює проти наративу Кремля.
• Деклараційна географія 2024–2026. У період повномасштабної війни в деклараціях з’являлися квартира в Києві площею 57,2 м² (2024) та паркомісця: дешевше у 2025-му й значно дорожче, на понад мільйон гривень, у 2026-му. Автомобіль один — Suzuki Vitara.

Після списку варто окремо сказати про тон, яким ці факти живуть у медіа. Біографію Ясько часто розрізають на дві незручні половини: «серйозна дипломатка» і «жінка Саакашвілі, яка співає». Обидві рамки тісні. Вона справді веде підкомітет і пише санкційні тексти. І справді стоїть біля мікрофона з лемківською піснею. Ці лінії не скасовують одна одну — вони пояснюють, чому її публічний образ такий нерівний і чому аудиторія на нього так гостро реагує.

Що змінилось у її роботі після 2022 року

Повномасштабне вторгнення зсунуло акценти всієї зовнішньої політики України, і Ясько тут не виняток. Yellow Blue Strategy переформулювала місію як «відбудувати Україну креативною, безпечною і сталою». У ПАРЄ її комітетська робота змістилася в бік моніторингу, політичних справ і нового «демократичного пакту» — мови, якою Європа після 2022-го намагається говорити не лише про війну, а про те, якими мають бути інституції після неї.

У публічних виступах 2024–2026 років вона говорила і про енергетичну зиму без ілюзій, і про те, що мир Україні потрібен не «за будь-яку ціну». В інтерв’ю 2026 року наголошувала: територіальний компроміс із Росією історично не давав гарантій, лише наближав наступний удар. Це вже не студентська риторика Оксфорда, а формула людини, яка сім років сидить у залі, де слова одразу стають протоколом.

Її біографія досі виглядає незавершеною не тому, що бракує фактів, а тому, що IX скликання, війна й особиста історія з Саакашвілі ще не поставили крапку. Мандат чинний, донька росте в Києві, пісні виходять далі, а Страсбург лишається робочим календарем, а не спогадом.